Ghost of Tsushima DIRECTOR'S CUT Українською

Ghost of Tsushima DIRECTOR'S CUT — 35 538 рядків, усі підтверджені. З них 32 473 написані з нуля, 1 933 пройшли через локальну модель із подальшою вичиткою, а 26 — це пінені таблиці власних назв самого застосунку. Робота тривала з 11 серпня до 3 вересня 2026.

Три літери, яких у грі не було

Українська відрізняється від російської чотирма літерами — і ї є ґ, — і саме на них горять порти, що мають кириличний шрифт. Тут бракувало трьох: Є, є та ї. Писати їх схожими на вигляд символами означало б «БІЙ НИЗЬКО▯ ІНТЕНСИВНОСТІ» в меню налаштувань — саме так це й виглядало на екрані.

Атлас гліфів знайшовся з девʼятої спроби. Вісім попередніх шукали його не тим способом: вони оцінювали кандидатів за правилом «чорнило всередині прямокутника літери, тло зовні» й отримували 0.18 там, де чекали 0.7. Причина виявилась не в пошуку, а в даних — прямокутники в цьому шрифті не обриси літер, а доповнені клітинки, чий обʼєднаний простір укриває 93-97% аркуша. Такій перевірці просто нема з чим працювати.

Чому Є не довелося малювати

Клітинки виявилися знаковими полями відстані, а не картинками літер. Це змінює задачу: дзеркалення поля відстані — точна операція, тож Є це просто відображене Э, а є — відображене э. Жодного пікселя домальовувати не треба, і результат не «схожий», а правильний за побудовою.

Вільних записів було рівно по три на шрифт, тож третій слот довелося віддати за виміряною частотою: ї трапляється в українському тексті цієї гри 4 532 рази у 3 723 рядках, тоді як ґ — один раз на весь корпус, а Ґ і Ї — жодного. Тому ї дістала слот, а ґ і далі пишеться як г.

Пастка, що коштувала трьох заходів

Аркуш зберігається знизу вгору: прямокутник із координатою y і висотою h починається на рядку 2048 − y − h. Поки це не було враховано, кожна спроба позичити клітинку в донора малювала повну, але не ту літеру — тобто результат виглядав як правильно намальований гліф, просто інший. Тричі поспіль.

І окремий урок, який тепер діє на кожну нашу гру: автоматична перевірка вимагала, щоб лапки-«ялинки» в перекладі збігалися з джерелом, — і позначала як дефект правильні уламки реплік, ті, що починаються посеред цитати. Це третій випадок у проєкті, коли перевірка поверхневої властивості тексту почала диктувати переклад замість ловити помилки. Відтоді будь-яке таке правило формулюється як РІЗНИЦЯ від джерела.